Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Гопы, привет! Четко, сегодня с вами нахожусь, чтобы рассказать дичайшую историю, которая произошла со мной. Кажется, я попал в самую глубокую жопу, но знаете, возможно, это был мой самый психоделический опыт в жизни. Готовьтесь, закрывайте всё, что может биться, и приступим к разговору о кодеине и флешмобе зомби.
Весь этот маразм начался, когда мои друзья, настоящие чайки, сказали мне, что у них есть новая закладка, которая обещает превзойти все наши ожидания. Ну и я, как настоящий жирдяй, сразу же поверил им и решил купить этот чудо-наркотик.
Дело в том, что в нашем районе у нас есть свои поставщики, которые всегда готовы накурить нас чем угодно. Один из них, лайба, по кличке Железный Болт, всегда помогал нам с нашими потребностями. Но на этот раз, когда я попытался связаться с ним, он заявил, что кодеин сейчас недоступен из-за какой-то херни с поставками.
Я был в шоке, потому что это было единственное, что я хотел. Без кодеина я чувствовал себя как недогон, не мог насладиться ни одной настоящей травкой. У меня была миссия - раздобыть этот проклятый кодеин любыми путями.
И вот, сидел я на пляже, смотрел на волны, и вдруг ко мне подскачили неизвестные ребята. Они сказали, что устраивают флешмоб зомби, который пройдет сегодня вечером. Я был заинтригован, поскольку флешмобы всегда говорят о чем-то классном и недетском. Но оказалось, что это был не просто флешмоб – это был флешмоб зомби, где все участники должны были быть наркоманами и обладать чувством юмора.
Короче говоря, я подумал, почему бы не взять участие в этом безумии? Ведь травка может быть участником флешмоба, да? Так что, решил я покинуть свою безопасную зону и присоединиться к этой шайке зомби.
На следующий вечер я пришел на заданное место, где уже собралась большая толпа наркоманов. Все были наряжены как зомби, с кровавыми пятнами на одежде и нервным смехом. Я сразу же почувствовал себя в своей тарелке, потому что моя наркотическая психика считала, что мир вокруг меня уже давно превратился в ад наркотиков.
Такая дичь, братцы, и как я рад этому!
Но вернемся к моей миссии - раздобыть кодеин. Я обошел всех участников флешмоба, подошел к чуваку с рыжей бородкой и попросил помощи. Он вывел меня в сторону и сказал, что может помочь, но за немалые деньги.
Я согласился без раздумий, ведь кодеин стоит того! Мы оказались в заброшенном складе, где он достал из-под полки шприц. Внутри был ядовито-белый порошок. Он подготовил шприц, улыбнулся и сказал: "Наслаждайся, братишка!"
Я не раздумывая протянул руку, и миг, словно толпа невидимых мух налетела на меня. Я почувствовал, как теплый кикер проникает в каждую клеточку моего тела. Мой мозг начал сражаться с реальностью, и я стал настоящим зомби.
А дальше был полный кайф, чуваки! Мы все пошли по улицам, смеясь и крича, пугая нормальных людей. Мы были теми, кем хотели быть - безумными, безответственными и нереальными.
Этот флешмоб зомби был моим настоящим приключением, и я ни о чем не жалею. Ведь даже со всеми своими закладками, шприцами и недогонами, я нашел свое место в этом безумии. Возможно, это не было самым гениальным и безопасным решением, но оно позволило мне почувствовать себя живым и свободным.
Такие дела, братва, такая история. Не рекомендую повторять, иначе можно легко оказаться на дне. Но если вы действительно чувствуете, что это ваше, что нужно попробовать все грани нашего безумия - тогда дерзайте!
Жизнь нам дана одна, и кто знает, какие еще флешмобы и наркотики скрываются впереди?
Keep it real, гопы!